SEARCH ON – можна прочитати за 13 хвилин
Жити, щоб служити
Пристрасне бажання служити іншим і досліджувати технології з відкритим кодом допомагає ветерану створювати більш інклюзивний світ.
Для Метта Лендіса ветеран – це більше, ніж просто людина, яка колись була солдатом. Працюючи задля того, щоб дати своєму сину з аутизмом і всім людям із порушеннями шанс на повноцінне життя, Метт доводить, що справжній ветеран завжди намагається допомагати іншим.
Як і більшість ветеранів, колишній пілот гелікоптера Apache не вважає себе героєм. Після двох відряджень до Іраку Метт страждав від посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і наслідків черепно-мозкової травми, а також відчував тривогу через те, що більше не був частиною великої місії. Він втратив мету.
Коли Метт дізнався про суботній захід волонтерського об’єднання військових ветеранів Mission Continues, він одразу вирішив відвідати його. "Мені бракувало того відчуття, коли ти серед солдатів, розумієте? Я не спілкувався з жодним військовим або ветераном, відколи звільнився, і почувався в ізоляції".
Метт ішов на цей захід, щоб позбутися відчуття самотності, а в результаті збагнув, що в глибині душі прагне допомагати людям. Майже за день народилося його визначення ветерана: він має приносити користь. Так Метт отримав нову місію в житті – місію, яка почалася вдома.
"Усі троє моїх дітей мають розлади, але я бачу, що цей незначний нюанс зрештою відіграє непропорційно велику роль у їхньому житті", — розповідає Метт. Народивши трьох дітей із розладами аутистичного спектра, сім’я Лендіс зіткнулася – і впоралася – з проблемами інвалідності у світі звичайних людей. Однак оскільки 15-річний Трістан Лендіс не розмовляє і має труднощі з виконанням самостійних завдань, їм довелося адаптуватися.
"Нам було дуже непросто, ми пережили чимало злетів і падінь", – каже Тіфф, дружина Метта. Проте вона вірить, що кожен новий виклик зближував їх і наполегливість їхньої родини стала чудовим прикладом для дітей. "Ми – найважливіше, що в нас є", – каже вона. Здатність адаптуватися – головна цінність сім’ї Лендіс, де всі допомагають одне одному й разом рухаються вперед.
Виходячи на прогулянку, Метт і Трістан тримаються за руки й уникають гучного шуму та натовпу. Метт може розрізняти ступінь стресу в поведінці сина за змахами його рук і навіть за темпом та глибиною його дихання. Батько допомагає Трістану справлятися зі складними для нього завданнями, зокрема чистити зуби, одягатися і їсти.
Однак чого він не може зробити з Трістаном, так це поговорити.
Дослідницька лабораторія інженерії тіла людини (HERL) у Піттсбургу – це найкращий у країні центр із розробки технологій для людей із порушеннями. Метт одразу долучився до спільноти інженерів, стажерів, студентів і дослідників, яку очолював доктор Купер. Серед них було багато людей з інвалідністю й колишніх військовослужбовців. Метт проводив тут увесь вільний час, працюючи над дуже особливим завданням – створити нові прогресивні технології для якомога більшої кількості людей із порушеннями.
Вони з командою ретельно перевіряли кожну розробку, намагаючись виявити всі можливі проблеми, що можуть виникнути під час її використання, і усунути їх. Колісне крісло, що може долати бордюри, має бути безпечним для людини, яка в ньому сидить. Роботизована рука, здатна відкрити двері чи ввімкнути перемикач світла, повинна мати зручне керування. Допоміжний пристрій, завдяки якому людина може самотужки піднятися з колісного крісла, зменшує необхідність у догляді й дає користувачу змогу рухатися вільніше.
Кожне рішення, розроблене лабораторією HERL, покликане допомогти людям із порушеннями відчувати себе впевненіше у світі звичайних людей. Інструменти, здатні забезпечити людям з інвалідністю свободу руху й повернути їм впевненість у собі, повинні бути універсальними й достатньо надійними для використання в повсякденному житті. Саме на цих принципах побудовано все, що робить організація HERL – і те, як вона це робить. Від розробників програмного забезпечення, які пишуть відкритий код Android, до інженерів, що конструюють апаратне забезпечення, і тестувальників прототипів – усі співробітники компанії HERL працюють над технологіями, які можуть полегшити життя тим, хто цього потребує.
Для Метта Лендіса ветеран – це більше, ніж просто "людина, яка колись була солдатом". Працюючи задля того, щоб дати своєму сину з аутизмом і всім людям, які мають порушення, шанс на повноцінне життя, Метт доводить, що справжній ветеран завжди намагається допомагати іншим.
"Це завжди було важко для мене, і мені знадобився деякий час, щоб зрозуміти… знаєте, як відповісти на "Дякую за вашу службу" або щось подібне", – каже він. Але після переїзду до Піттсбурга Метт збагнув, як потрібно реагувати на подяку за службу: запрошувати.
"Приєднуйтеся до мене", – відповідає він. – "Почніть нести службу разом зі мною. Ви хочете поговорити про службу або віддячити нам? Тоді долучайтеся, тому що ви нам украй потрібні. Необхідно, щоб люди приходили й були готові боротися разом із нами за зміни, які ми хочемо бачити в нашій громаді, і ставали частиною цієї громади", – говорить Метт.
"І, звичайно, багато людей так і роблять".
